Приветствую Вас Пешеход | RSS

Вторник, 17.10.2017, 04:39



ВНИМАНИЕ!
мы переехали
vzjatkam.net.ua


Меню сайта
Форма входа
Категории раздела
Мои статьи [17]
Поиск
Наш опрос
Передавать ли права инспектору?
Всего ответов: 1843
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • Юридична допомога ВСЕПраво
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Статистика

    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0

    Каталог статей


    Главная » Статьи » Мои статьи

    Процесуальні порушення працівників ДАІ
    Переглянувши тисячі рішень судів з приводу оскарження постанов ДАІ про притягнення водіїв до відповідальності за порушення ПДР, вдалося відокремити найбільш поширені процесуальні порушення працівників ДАІ, які можна використати проти них у суді.
    Серед них, зокрема, спотворення обставин у протоколі, зазначення в протоколі як додатком постанову, вписування у протокол неіснуючих свідків, незалучення свідків взагалі, посилання на неналежні докази, порушення права на захист та ін.

    Всі ці порушення можна сміливо класти в основу адміністративного позову при оскарженні постанов ДАІ.

    У відповідності до ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

    Норми КУпАП встановлюють підстави та порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності у зв’язку з адміністративними правопорушеннями, в тому числі вчиненими і на транспорті.

    Відсутність підстав для притягнення до відповідальності

    Викладені обставини в протоколі не відповідають дійсності
    Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення. Так, згідно ст.9 КУпАП Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
    Відповідач зазначив у протоколі, що (...запис з протоколу....) Однак, насправді, викладені відповідачем обставини у протоколі не відповідають дійсності, оскільки, все було інакше. (…викласти власне бачення події…).
    Отже, факти, викладені відповідачем в протоколі та постанові є надуманими, а дії позивача узгоджуються з Правилами дорожнього руху та є повністю законними.
    Таким чином, підстави для притягнення до адміністративної відповідальності у відповідача були відсутні, у зв’язку з чим Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.

    Крім того, у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
    Однак, всупереч цьому відповідач в постанові не зазначив мотиви відхилення заперечень позивача, наведених у поясненні.
    В силу вимог ч.3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

    Порушення порядку розгляду справи

    Постанову винесено перед складанням протоколу
    Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення визначений Главою 22 КУпАП. Відповідачем не було дотримано порядку розгляду справи.
    Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
    Відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації або органу громадської самодіяльності. Відповідно до ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними у ст.ст.219-221 КУпАП цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи, у тому числі органів внутрішніх справ. Відповідно до ст.278 КУпАП орган, посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує чи правильно складено протокол та інші матеріали. Згідно зі ст.279 КУпАП посадова особа, що розглядає справу, оголошує протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа), виносить постанову по справі.
    Таким чином, законодавством визначено наступний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення: складення протоколу – перевірка правильності протоколу – оголошення протоколу – винесення постанови.
    Слід звернути особливу увагу на те, що відповідачем не дотримано законного порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки, складенню протоколу передувало винесення відповідачем постанови. Таке порушення відповідачем законності підтверджується також тим, що у протоколі зазначено, що до нього додається оскаржувана постанова. Тобто, винесена була спочатку постанова, а потім складений протокол, який додається до неї, чим порушений порядок розгляду адміністративної справи, притягнення особи до адміністративної відповідальності.
    Отже, відповідачем порушено принцип вирішення справи в точній відповідності з законом, як того вимагають завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, передбачені у ст.245 КУпАП.

    Порушено право на захист
    Згідно ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: ...при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Зазначене право на правову допомогу гарантується статтею 59 Конституції України: «Кожен має право на правову допомогу… Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.». Дане право є непорушним та не може бути обмежене в жодному випадку в силу ст.64 Конституції України: «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями …59,… цієї Конституції.»
    Слід також зауважити, що право на правову допомогу гарантоване також міжнародними документами, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997; статтею 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973; принципами 1, 19 «Основних принципів, що стосуються ролі юристів», прийнятих восьмим конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками 27серпня – 7 вересня 1990 року.
    Конституційний Суд України у своєму рішенні №23-рп/2009 від 30.09.2009 (справа про правову допомогу) роз'яснив, що за змістом статті 64 Конституції України конституційне право кожного на правову допомогу у жодному випадку не може бути обмежено. Відповідно до Основного Закону України положення "кожен має право на правову допомогу" (частина перша статті 59) є нормою прямої дії (частина третя статті 8), і навіть за умови, якщо це право не передбачене відповідними законами України чи іншими правовими актами, особа не може бути обмежена у його реалізації (п.4).
    Крім того, Пленум Верховного Суду України Постановою №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертає увагу на неприпустимість під час розгляду справ про адміністративні правопорушення ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності (п.24).
    Позивачем у справі було заявлено клопотання про надання права на отримання правової допомоги. Однак, відповідачем проігноровано дане клопотання та прийнято постанову у справі без надання позивачу права на захист.
    Позбавлення відповідачем водія законного права на отримання кваліфікованої юридичної допомоги суперечить не лише законодавству України та Основному Закону (Конституції), а й міжнародним правовим актам, що діють і на території нашої держави.
    У зв’язку з цим Постанова відповідача підлягає скасуванню як така, що суперечить законодавству.

    Докази

    Вписано неіснуючих свідків у протокол
    Згідно ст.251 КУпАП Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, поясненнями свідків.
    Згідно ст.272 КУпАП Свідок зобов'язаний дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.
    Згідно п. 2.7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 22.02.2001 року №185, до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи вилучення, знищення тощо).
    Отже, до протоколу відповідач зобов’язаний був долучити пояснення свідків щодо вчиненого правопорушення. Однак, у протоколі зазначено лише прізвища та адреси осіб, які начебто є свідками у справі про адміністративні правопорушення. Проте, жодних пояснень стосовно обставин справи від вказаних в протоколі свідків не відбирались та до протоколу не долучались. Більше того, жодні треті особи при розгляді справи та винесенні постанови присутніми не були.
    Таким чином, в даному випадку, окрім висновків відповідача, який складав протокол про адміністративне правопорушення та є заінтересованою особою, в справі відсутні будь-які інші докази на підтвердження факту порушення водієм Правил дорожнього руху.

    Не зазначено жодних свідків у протоколі
    Відповідно до вимог ст.256 КУпАП у протоколі зазначаються, окрім іншого, прізвища та адреси свідків з їх підписами. Згідно ст.272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. В силу ст.251 КУпАП пояснення свідків є доказами у справі.
    Отже, відповідач зобов’язаний був залучити свідків, яким відомо про обставини справи. Проте, в порушення зазначених норм, відповідачем не залучено свідків у справі, не опитано їх та не встановлено дійсні обставини справи.
    В даному випадку, окрім висновків відповідача, який складав протокол про адміністративне правопорушення та є заінтересованою особою, в справі відсутні будь-які інші докази на підтвердження факту порушення водієм Правил дорожнього руху.
    Таким чином, відповідачем порушено принцип всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи, як того вимагають завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, передбачені у ст.245 КУпАП.

    Не залучено свідків на стороні водія
    Відповідно до вимог ст.256 КУпАП у протоколі зазначаються, окрім іншого, прізвища та адреси свідків з їх підписами. Згідно ст.272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. В силу ст.251 КУпАП пояснення свідків є доказами у справі.
    Отже, відповідач зобов’язаний був залучити свідками осіб, які були пасажирами у транспортному засобі і яким відомо про обставини справи. Проте, в порушення зазначених норм, відповідачем не залучено зазначених осіб як свідків у справі, не опитано їх та не встановлено дійсні обставини справи.
    Таким чином, відповідачем порушено принцип всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи, як того вимагають завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, передбачені у ст.245 КУпАП.

    Неналежний доказ перевищення швидкості
    Перевищення швидкості було зафіксовано приладом «Беркут», що суперечить положенню статті 251 КУпАП, яка вказує на те, що належними доказами можуть бути показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
    Оскільки, показання технічного приладу «Беркут» не містить функції фіксації факту перевищення швидкості руху (будь-яким із зазначених вище способів), тому зафіксована приладом та зазначена в протоколі та постанові швидкість руху не може бути достовірною та належним доказом, на якому ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення.

    Відповідно до ч.1 ст.256 КпАП України в протоколі, поряд з іншим, вказуються також інші відомості, необхідні для вирішення справи. Проте, в порушення вимог п. 2.13 Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України № 1217 від 22.10.2003, згідно з яким до протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються фото, відео та інші матеріали, на яких зафіксовані показання цих приладів; до протоколу жодні такі матеріали не долучалися і будь-які вказівки на це в протоколі відсутні. Отже протокол, на підставі якого винесена оскаржувана постанова, було складено з порушенням вимог ч.1 ст.256 КпАП України.

    Перевірте у своїй справі чи дотримано працівником ДАІ наступні положення КУпАП

    Стаття 256. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення
    У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
    Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
    У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
    При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

    Стаття 278. Підготовка до розгляду справи про адміністративне правопорушення
    Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
    1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
    2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
    3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
    4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
    5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

    Стаття 279. Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення
    Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
    Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок.

    Стаття 280. Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення
    Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

    Стаття 283. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення
    Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
    Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
    Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1 - 4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
    Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
    Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні.
    Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
    У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.

    В. Зломинога

    Copyright с разрешения автора.

    Источник: http://pravovik.blogspot.com/2010/10/procesualni-porushennia-dai.html

    Категория: Мои статьи | Добавил: segas (19.12.2010)
    Просмотров: 3877 | Рейтинг: 5.0/4 |
    Всего комментариев: 0
    Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
    [ Регистрация | Вход ]
    Мариупольский союз автовладельцев BannerFans.com Водители про автомобили и не только